Джо Гілл "Роги". Відгук

Хочу поділитися з вами враженнями від книги Джо Гілла (Джозефа Кінга) «Роги».
Існують такі читачі, ось як я, яким майже неможливо вгодити. Якщо не герої штамповані, то сюжет провисає, замало реалістичності, забагато реалістичності, це вже десь було, а того не було, і не дивно, що не було… А тут книга сина самого Стівена! Навіть вгадувати не треба, які думки одразу пролунали у мене в голові: він або косить під батька, або користується його ім’ям, або усе разом. Однак вже після декількох розділів внутрішній скептик заткнувся і далі читав мовчки.
«Роги» в жодному разі не є детективом чи трилером з елементами містики, хоча в мене були подібні очікування. Читач досить скоро дізнається, хто винен у жорстокому вбивстві дівчини головного героя. Інтрига історії полягає в іншому: чи буде покарання і якщо воно все таки буде, то яке? Відповідей ви не отримаєте аж до останніх сторінок і, обіцяю, вони не будуть передбачуваними.
Вражає психологізм книги. Завдяки флешбекам читач поступово вимальовує для себе портрети усіх персонажів; картина того, що відбулось, постійно доповнюється і кожна її деталь має певне значення. Зайві мораліте, як правило, все псують. Але тут автору вдалось («підняти» – це буде якось гучно сказано) припідняти ряд філософських і релігійних питань, спонукаючи читача до роздумів над одвічними питаннями Добра і Зла. (Не хочу ображати почуття віруючих, але раптом будете читати, то зберігайте спокій.) 
Дочитавши книгу годину тому, я й досі лишаюсь під враженнями. Тож, закликаю до ознайомлення. Більше гарної літератури всім цього літа!